• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Фахівці радять
• Методист рекомендує

Коцюба Наталія Володимирівна - вихователь-методист ЗДО "Золота рибка". Має вищу освіту, диплом - "вчитель початкових класів" 29 років педагогічного стажу. Кваліфікаційна категорія - "спеціаліст вищої категорії", звання - "вихователь-методист"

Лист-звернення дитини до батьків

Не псуйте мене. Я чудово знаю, що я не повинен отримувати всього, про що прошу. Я просто перевіряю вас. Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знати міру і місце.

Не застосовуйте силу по відношенню до мене. Інакше це навчить мене вважати, що сила — це все, що має значення.

Не давайте марних обіцянок. Це підірве мою довіру до вас.

Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю і роблю речі, які засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся добитися такої «перемоги».

Не засмучуйтеся, якщо я говорю, що не люблю вас. Просто я хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили по відношенню до мене.

Не примушуйте мене відчувати себе малюком. Я компенсую це тим, що поводитимуся так, ніби я — «центр Всесвіту».

Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам. Якщо це відбудеться, я вимагатиму, щоб ви обслуговували мене завжди.

Не звертайте уваги на мої безглузді витівки. Ваша підвищена увага допоможе їх закріпити.

Не робіть мені зауваження у присутності інших людей. На зауваження я реагуватиму лише наодинці, без сторонніх.

Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації. Я все одно нічого не почую, а якщо почую, то не стану реагувати. Поговоріть зі мною тоді, коли ваш гнів поступиться місцем здоровому глузду.

Не намагайтеся мене весь час повчати. Ви здивувалися б, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що таке «погано».

Не примушуйте мене вважати, що помилки, зроблені мною, це — злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що я ні на що не здатний.

Не прискіпуйтеся до мене і не бурчіть. Інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

Не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки. Я, дійсно, відразу не зможу її пояснити.

Я спробую сам собі і вам пояснити свою поведінку, але на це треба час. Не забудьте, що я розвиваюся, а значить, експериментую. Таким чином я вчуся. Примиріться, будь ласка, із цим. Не оберігайте мене від наслідків моїх вчинків. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

Не відмахуйтеся від мене, якщо я ставлю вам прямі запитання. Інакше раптом можете виявити, що я перестав вас питати і шукаю потрібну інформацію там, де мені її пропонують.

Школи не вважайте, що вибачитися переді мною — нижче за вашу гідність. Ваше чесне вибачення і визнання своїх помилок викликає у мене теплі почуття до вас.

Ніколи не стверджуйте, що ви досконалі і непогрішимі.

Не турбуйтеся про те, що ми проводимо дуже мало часу разом. Варто потурбуватися про те, як ми з вами його проводимо.

Не дозволяйте моїм страхам порушувати у вас тривогу. Інакше я дійсно злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і хоробрість.

Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння і підтримка.

Ставтеся до мене так, як ставитеся до своїх друзів. Я теж хочу бути вашим кращим другом.

Не забувайте, ваші добрі думки і теплі побажання, які ви даруєте мені, згодом повернуться до вас сторицею.

Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво я — ВАША ДИТИНА

"Домашнє завдання" для батьків.

1. Вирішіть для себе, що садочок вам потрібен. Якщо батьки впевнені в необхідності, то

1) ця впевненість передається і дитині;

2) не буде коливань ставлення до садка: хочу – ходжу, не хочу – не ходжу, що негативно впливає на перебіг процесу адаптації.

2. Налаштуйте режим дня дитини відповідно до того, який є в садочку.

3. Ввечері вчасно кладіть дитину у ліжко, по можливості не пізніше 21.00. Підрахувати час для сну так, щоб дитина спала не менше десяти годин на добу.

4. Заплануйте вихід на роботу так, щоб мати змогу 2-3 тижні забирати дитину з садочка раніше, а може й якийсь час не залишати на цілий день.

5. Познайомте дитину з територією садочка, з вихователями,

6. Дуже важливо налаштувати малюка на зміни у його житті. Тому про вступ у дитячий садок говоріть в сім’ї як про подію радісну, очікувану і нізащо не порівнюйте це з покаранням

7. Загартовуйте дитину, використовуючи сонце, повітря, воду. Починайте цей процес в теплу пору року, щоб запобігти захворюванням в холодну пору та щоб сприяти загальному зміцненню організму.

8. Уникайте в сім’ї сварок, з’ясування стосунків в присутності дитини, щоб не травмувати психіку дитини і не заважати їй розвиватись.

9. Випрацюйте єдину “виховну політику”: єдині вимоги всіх учасників навчально-виховного процесу в родині, щоб не виникало протиріч в свідомості дитини,( кого слухати і хто винен), від чого уповільнюється формування адаптивних навичок.

10. Виховуйте в дитині самостійність, піднімайте її соціальній статус.

11. Виробіть навички самообслуговування. Вони визначені державними про­грамами виховання в дошкільних закладах як посильні для оволодіння і потрібні для становлення маленької людини:

– акуратно та самостійно їсти; ретельно пережовувати їжу; ко­ристуватися серветкою; не кришити хліб; не проливати суп; виходити з-за столу тільки після закінчення їди; дякувати;

– засукувати рукава під час умивання, мити руки і обличчя, не роз­бризкуючи води, не обливати одягу; користуватися милом; витирати руки і обличчя рушником, вішати його на місце;

– своєчасно користуватися носовою хустинкою; туалетом; бути охай­ним, причісуватися; помічати та усувати самостійно чи з допомогою дорослих недоліки, неохайність в одязі;

– самостійно або ж з невеликою допомогою дорослого одягатися, намагатися застібувати ґудзики, зав’язувати шнурки; самостійно знімати одяг та взуття, акуратно складати одяг; вранці чи після денного сну допомагати дорослим застеляти ліжко.

12. Частіше хваліть, заохочуйте, підтримуйте малюка. Схваленнями ви створите емоційно сприятливий стан. Осудження значною мірою менш інформативно, ніж схвалення, оскільки, сварячи дитину, ми говоримо їй про те, чого не можна робити, але нічого не кажемо про те, що і як треба.

13. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й до­рослими: відвідуйте з нею дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках, ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий чи скуто себе поводить. Якщо вчасно правильно направити дитину, то буде меншне проблем з вихованням.

14. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Ваша дитина адаптується легше, якщо у групі в неї є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

15. Розвивайте у дитини емоційно-вольову сферу, бо багато чого в житті треба робити такого, чого не хочеться, а мусиш.

16. Ніколи не обманюйте малюка, краще не обіцяйте неможливе. Цим ви навчите дитину дотримуватись слова і довіряти дорослим.

17. Пам’ятайте, що ваш особистий приклад сприймає й відтворює ваша дитина.

Як допомогти дітям заснути під час тихої години

Тиха година — це час тепла і спокою. Однак іноді для деяких дітей він перетворюється на справжнє катування. Діти з нетерпінням чекають закінчення цього режимного моменту.

Вихователі закликають дотримуватися правила тиші й контролюють поведінку дітей. Зробити денний сон безтурботним ви зможете, якщо звернете увагу на створення правильної атмосфери, проведете з дітьми спеціальні заспокійливі процедури.

· Дотримуйтеся режиму, не намагайтеся укласти дітей раніше, важливо, щоб перед сном вони відчували втому.

· Перед сном почитайте дітям або проспівайте пісеньку, дайте їм змогу хоча б 10 хв полежати й погортати книжки.

· Попросіть батьків принести іграшки, інші предмети, що допомагають їхній дитині заснути.

· Між ліжечками зробіть відстань 0,5—0,7 метрів, щоб діти не заважали один одному. Дітей, які сплять поруч, покладіть «валетом».

· Посидьте з тими, хто цього потребує, на ліжечку, погладьте їх по спинці, помасажуйте. Деяким дітям потрібно поперевертатися з боку на бік, щоб заснути, надайте їм цю можливість. Ви самі можете ненадовго прилягти, адже діти люблять робити те саме, що й дорослі.

· Якщо дитина спеціально піднімає шум і будить інших дітей, спокійно переведіть її в інше приміщення, нічим не показуючи свого невдоволення. Скажіть дитині, що вона зможе повернутися в спільну кімнату одразу, як тільки зможе лежати тихо. Повторюйте цю процедуру доти, доки вона не вгомониться.

· Якщо в групі зібралися діти дуже активні, поставте ліжка між полицями й шафами, створіть ширми, щоб розгородити групу на декілька спальних куточків.

· Деякі діти просто не сплять удень. Проте їм теж потрібен відпочинок. Попросіть їх трошки полежати (30—40 хв), а потім підніміть і дозвольте пограти у спокійні ігри у групі, або тихо чимось зайнятися в спальні. Можете залучити їх до виготовлення посібників до занять.

· Нікого не заохочуйте до сну, адже сон — це не та річ, що дитина може контролювати сама. Однак дітям, які не спали, але виконували всі правила, скажіть, що вони зробили добре, що не заважали спати іншим дітям.

---

---

---

Що стоїть за "поганою" поведінкою дитини

Трапляється, що дитина регулярно демонструє негативну поведінку: показна неслухняність, фізична або вербальна агресивність, жорстокість тощо.

Варто одночасно зробити три речі:

o Визначити можливі чинники, що спричиняють поведінку дити­ни, і приступити до їхньої зміни.

o Створити у групі атмосферу турботи, розуміння, підтримки й заохочення, щоб у дітей відпала потреба демонструвати зухвалу поведінку.

o Конструктивно втручатися в тих ситуаціях, коли діти поводяться погано, коригувати таку поведінку, навчати навичок самоконтролю й самоповаги.

ЯК БУТИ?

· У будь-якої поганої поведінки є причина, хоча часом її важко виявити.

· Погана поведінка «спрацьовує», і дитина одержує те, що вона хоче (іграшку, увагу).

· Погана поведінка може бути «нормою» — типовим для того, що дитина бачить вдома.

· Погана поведінка може бути способом вираження гніву, страху або інших емоцій. Дитина просто не знає способу правильного вираження цих почуттів.

· Втрата контролю може бути викликана фізичними обставинами: поганим харчуванням, самопочуттям, алергією, аутизмом або відставанням у розвитку.

· Діти почувають себе безпомічними, непотрібними й стверджують свою силу й правоту.

· Діти не знають іншого способу, як одержати те, чого вони хочуть.

· Розуміння може бути головним способом надання допомоги дитині.

· Ефективною стратегією допомоги дітям, які демонструють негативну поведінку, є надання їм самостійності. У дітей повинна бути змога самостійно робити вибір, брати відповідальність чи виступати у ролі лідера. Дітям важливо, щоб їх приймали всерйоз і доручали складні завдання.

· Ще один спосіб профілактики поганої поведінки полягає в тому, щоб зрозуміло пояснювати дітям, чого від них чекають. Варто готовити успіх дітей, а не ловити їх на помилках і виховувати на запереченні їхньої поведінки.

· Найменш ефективний спосіб реагування — покарання.

· Більшість дітей, які демонструють негативну поведінку, уже почувають себе деморалізованими й слабкими. Покарання тільки загострює їхні почуття, погіршує реакцію на вихователя, призводить до суперництва між дитиною й дорослим, замість довіри й поваги.

---

---

---

Як утримати безлад в групах у розумних межах

Безлад у групі може просто означати, що діти грають захоплено, старанно, азартно. Якщо діти не вміють користуватися матеріалами, іграшками, то вони можуть залишати після себе розкидані предмети, сміття. Проте, якщо безлад виходить за межі, це може призвести до хаосу, витрат чималого часу на збирання, псування меблів, одягу, посібників. Від цього точно не в захваті будуть адміністрація дитячого садка та батьки.

ЯК БУТИ?

· Виробіть із дітьми правила або нагадайте про вже існуючі правила користування матеріалами, прибирання робочого місця тощо. Зробіть на полицях з іграшками й матеріалами маркувальні таблички (у молодшій групі картинки, у старшій напишіть словами), щоб діти знали, де що повинно лежати.

· Уважно стежте за ходом гри дітей. У разі труднощів, покажіть дітям, як можна раціонально використати різні матеріали. Якщо дити­на залишила після себе безлад, поверніть її туди, де вона працювала, для наведення порядку.

· Придумайте з дітьми чергування по групових куточках, щоб щодня хтось із дітей відповідав за порядок у книжковому куточку, куточку малювання, будівництва, настільних ігор та ін.

· Влаштовуйте з дітьми один раз на тиждень (або один раз на місяць) «санітарний день» або гру «А в нас порядок». Постарайтеся цей захід зробити для дітей цікавим, веселим, але не дуже довгим. Обов’язково відзначайте, якою затишною та гарною стає група.

· Зверніть особливу увагу на заняття продуктивною діяльністю. Попросіть батьків принести одяг, який би діти могли одягати на за­няттях. Розташовуйте куточок зображувальної діяльності або ручної праці недалеко від туалету й умивальної кімнати. Накрийте стіл папе­ром або клейонкою, щоб його не забруднити, постеліть газети під стіл, щоб не забруднити підлогу. Після роботи можна буде легко забрати газети.

· Придбайте кошики для сміття й поставте їх поблизу від того місця, де діти займаються творчістю, діти частіше ними користуватимуть­ся. Заведіть щітку, якою можна змітати зі стола, — це заняття дуже подобається дітям.

· Уведіть закон: перш ніж починати чимось займатися, кожна дитина зобов’язана все за собою прибрати на колишнє місце.

· На власному прикладі привчайте дітей до порядку. Коли ви самі демонструватимете дітям дотримання порядку, вони почнуть наслідувати ваш приклад.

---

---

---